...

Рядове ж запорозьке козацтво пiсля здачi Сiчi генералу Текелiю було вiдпущено по домiвках, але без права козакування. Частина ж козакiв зумiла вислизнути з сiчових укрiплень ще напередоднi захоплення росiйськими вiйськами. Саме вони, а також тi козаки, якi не хотiлися миритися з новими порядками, частиною човнами, а частиною суходолом дiсталися турецької фортецi Бiлгород над Днiстровим лиманом i визнали протекцiю турецького султана, заснувавши на його землях Задунайську Сiч.

Тим часом землi Вольностей Вiйська Запорозького стали ареною для демонстрацiї щедростi царської влади. Так, 200 тис. десятин землi отримав генерал-прокурор сенату князь О. В'яземський, 150 тис. - граф Г.Потьомкiн, 35 тис. - екс-гетьман, граф К.Розумовський, 21 тис. - графиня Е.Бранiцька, тощо. Для того, щоб найшвидше колонiзувати край, що отримав назву Новоросiї, уряд Катерини ii запровадив практику, у вiдповiдностi з якою кожен росiйський дворянин мiг дiстати 1,5 тис. десятин землi за умови, що вiн на нiй впродовж декiлькох рокiв оселить не менше 13 селянських дворiв. Аби закрiпити землi за собою, росiйськi помiщики масово перемiщують на українськi землi своїх крiпосних, а також намагаються прикрiпити до землi вчорашнiх запорозьких козакiв, що залишилися на насиджених споконвiкiв землях. Подiбнi практики значно прискорюють впровадження в Українi крiпосницьких порядкiв у тому найбiльш жорсткому виглядi, в якому вони побутували на росiйських землях.

....