Газета "Українське слово"

№ 25 (241) 19 Червень, 2008

ПРАПРАДIД ТАРАСА IВАН МАВ ПРIЗВИЩЕ ШВЕЦЬ, А ПРАДIД ПОЕТА АНДРIЙ БУВ ПЕРШИМ У РОДУ ШЕВЧЕНКОМ

Шевченко

Про Шевченка написано бiльше, нiж про будь-якого iншого українця. Та iдеологи спочатку народницької, а згодом соцiалiстичної доктрин надто вже звужували його бiографiю суворими рамками висновку I.Франка: "Вiн був мужиком i став володарем у царствi духа, ...був самоуком i вказав новi, свiтлi i вiльнi шляхи професорам i книжним ученим". А те в його родоводi, життi й творчостi, що не "працювало" на гасло "хто був нiким, той стане всiм", залишали поза увагою.

Завжди й скрiзь пiдкреслюючи той факт, що його батько був крiпаком, бiографи Шевченка не згадували, що принаймнi три попереднi поколiння його предкiв були запорожцями. Адже це пояснювало б волелюбнiсть поета не лише впливом "прогресивних дiячiв" того часу, а й одвiчними традицiями його козацької родини. Мабуть, тому "Шевченкiвський словник" назвав датою народження його дiда - iвана Шевченка-Грушiвського - 1761 рiк. Отже, пiд час Колiївщини, всi обставини якої вiн так докладно розповiв онуку, йому було... сiм рокiв. Це непорозумiння виправив правнук сестри поета Катерини Дмитро Красицький.

Дiзнавшись вiд небожа Тараса - Петра Микитовича Шевченка, що дiд поета був сiчовиком, вiн розшукав у сповiдних вiдомостях, що той народився 1746 року.

Запорожцями були й прапрадiд поета Iван i прадiд Андрiй. Перший з них покинув Сiч, коли померла його дружина й полишила на нього доньку Єфросинiю. На хлiб заробляв шиттям чобiт, тож отримав прiзвище Швець. А прадiд Андрiй був навiть писарем Коша Запорозького, де його прозвали за сирiтство Безрiдним.

Про це розповiв Красицькому, посилаючись на вiдповiднi документи, академiк Д.Яворницький. Коли Безрiдного взяла в приймаки прабабка Тараса Єфросинiя, вiн, за звичаєм, повинен був узяти собi її прiзвище. Ледь змiнивши його, першим у родинi назвався Шевченком. До речi, нащадок запорожцiв Тарас Шевченко мав нагоду одружитися з правнукою гетьмана Кирила Розумовського княгинею Варварою Рєпнiною, та не вiдповiв взаємнiстю на її кохання...

А прiзвище його дiда - Шевченко-Грушiвський - наштовхнуло дослiдникiв на думку, що вiн походив iз села Грушiв на Львiвщинi. Однак Грушiвським його назвали тому, що свiй третiй шлюб вiн взяв iз Марiєю Грушiвською, вiд якої дiтей не мав. Свої прикарпатськi коренi Тарас отримав вiд матерi - Катерини Бойко. Односельчани переказували, що її прадiд був з Бойкiвщини.

Молодий Шевченко перепробував безлiч занять, та його тягло вслiд за кошовим писарем Безрiдним до пера. Батько брав його з собою чумакувати, вiддавав у найми, а вiн вперто шукав у дякiв нагоди вчитися. "iнтелiгентською" працею заробляв ще в 9-рiчному вiцi - читав на похоронах псалтир. Пiзнiше заслужив перший "атестат": "Може бути кiмнатним живописцем".

Бiографи якось неохоче визнавали "поета-революцiонера" ще й художником. Не завжди згадували, що "перший рисувальник" артiлi Ширяєва розмальовував у Петербурзi Великий, Александринський та Михайлiвський театри, сенат i синод. На замовлення "Археографiчної комiсiї" вiн замальовував пам'ятки iсторiї й архiтектури України, брав участь у розкопках, записував народнi пiснi, перекази, розпочав серiю офортiв "Живописна Україна".

Опанував картографiю й топографiю: намалював аквареллю карту Аральського моря... А перед смертю склав i видав у Петербурзi "Буквар" для недiльних шкiл. Вслiд за ним мали бути пiдручники арифметики, географiї, етнографiї, iсторiї. Не встиг...


Copyright © 2002 by Boris Dibrova & Liza Mei. and A.Fedorov
Сайт управляется системой uCoz