Помiщик Енгельгардт

Колишнiй замок пана Енгельгарда

Будинок Енгельгардта у Будищi
Фото: надав Володимир Чос

Зi шкiльної парти ми чули скупi згадки, що малий Тарас Шевченко служив козачком у пана Павла Енгельгардта. Детальнiше про долю цього помiщика з iдеологiчних мiркувань не розповiдали:

Крадена дружина i незаконнi дiти

Дiйсному статському раднику, графу Василю Васильовичу Енгельгардту належав обширний маєток на Черкащинi. Села Вiльшана, Тарасiвка, Зелена Дiброва, Вербiвка, Воронiвка i Сегединцi вiн отримав у спадок вiд свого родича - пресвiтлого князя Григорiя Потьомкiна-Таврiйського. А села Кирилiвка, Гнилець, Петрики, Моринцi i Пединiвка - прикупив. Останнi роки свого життя Василь Енгельгардт провiв у Вiльшанi. Тут мав великий дерев'яний будинок з тiнистим парком. Управителем земель був колишнiй Енгельгардтiв однополчанин, ротмiстр у вiдставцi Михайло Дмитренко. Завдяки їм церкви у селах маєтку були православними, учнiв навчали читати Псалтир слов'янською мовою. Це у той час, коли приходськi школи в Українi були переважно польськими з латинським навчанням.

У молодi роки Василь Енгельгардт закохався у польську княжну. Щоб поєднати з нею долю, навiть викрав її з дiвочого монастиря. До кiнця життя вони так i не отримали дозволу на офiцiйний шлюб. Це не завадило їм народити трьох синiв i двох доньок. Коли цивiльна дружина померла, її поховали в с. Кирилiвка, з пiвнiчного боку церкви. А ось дiти завжди носили неприємне тавро незаконнонароджених.

Зоряний час

Один iз синiв, Павло Енгельгардт, народився 5 лютого 1798 року. У семирiчному вiцi його вiддали пажем до iмператорського двору. Через десять рокiв вступив на вiйськову службу й дослужився до генеральського звання.

Потрапивши на службу у Вiльно (Вiльнюс), у 1823 роцi вiн познайомився на балу з 18-рiчною красунею-баронесою Софi Енгельгардт, дочкою генерал-лейтенанта Герхардта Енгельгардта, курляндського барона, далекого родича. Вiн освiдчився в коханнi, попросив руки красунi. Весiлля зiграли у Вiльшанському маєтку Енгельгардтiв. У наступнi 10 рокiв у них народилося 4 сини та 3 доньки.

Новий власник

1828 року на 51 роцi життя помер Василь Енгельгардт. Вiн був чи не найбагатшою людиною України. Спадкоємцi подiлили мiж собою обширний маєток. Вiльшанський кущ перейшов до сестри покiйного Олександри Браницької. А колись придбанi села з капiталами були подiленi мiж синами. Наймолодший з братiв Павло Енгельгардт став власником Кирилiвки, кiлькох сусiднiх сiл та 17 тисяч крiпакiв. Успадкував вiд батька понад 3 мiльйони карбованцiв.

Отримавши спадок, Енгельгардти приїхали вступати в законнi права. Одноповерховий будинок для сiм'ї нового помiщика облаштували у с. Будище. Почали набирати штат прислуги. З-помiж iнших селянських дiтей узяли й 14-рiчного Тараса Шевченка, за яким помiтили здiбностi до малювання.

Столичне життя

Восени 1829 року Павло Енгельгардт був призначений третiм ад'ютантом до колишнього батькового однополчанина, а нинi Вiленського генерал-губернатора 75-лiтнього Олександра Римського-Корсакова. З собою взяв молодих крiпакiв. У Вiльно Енгельгардт вiддав Шевченка на навчання художнику-портретисту Йогану Лампi, домовився про уроки у професора Янаса Рустемаса.

Згодом Енгельгардт отримав посаду в Санкт-Петербурзi - ад'ютанта у герцога Вюртембергського.

Взимку Павло Енгельгардт виїхав до столицi, щоб оформити призначення та пiдшукати житло. Щоб розмалювати апартаменти, запросив кiмнатного живописця Василя Ширяєва. З ним також уклав контракт щодо подальшого навчання Шевченка.

Першi в життi гонорари Тарас отримав, малюючи портрети приятелiв Енгельгардта. Пан iнколи нагороджував срiбним карбованцем. Напевно, вiн був непоганим психологом i вважав, що фiнансове заохочення необхiдне навiть крiпаковi.

У 1833 роцi Шевченко робить акварельний портрет Енгельгардта. Малюнок був розмiром 10,3х8,4 см. Вiрогiдно, пан хотiв комусь подарувати своє зображення на згадку:

Найвигiднiша оборудка

Одного приємного весняного дня 1837 року до Павла Енгельгардта завiтав поважний гiсть - вiдомий художник Карл Брюллов. З подачi гостя, почали розмовляти про людянiсть, безкорисливiсть та iншi високi матерiї. Потiм бесiда стала конкретнiшою. Брюллов попросив: будьте людиною - звiльнiть Шевченка! Сподiвався, що спiвбесiдник не наважиться йому вiдмовити. Однак Енгельгардт заявив, що прекрасно знає, наскiльки талановитий його крiпак. Тараса не можна вiдпустити на усi чотири сторони, нiби звичайного парубка! Вiдтак погодився лише за добрi грошi. Брюллова такий бiзнес-пiдхiд надзвичайно обурив. У колi друзiв вiн почав називати Енгельгардта "найбiльшою свинею в пантофлях" та "амфiбiєю". Далi була iсторiя, вiдома кожному зi шкiльних пiдручникiв...

Помер Павло Енгельгардт 30 грудня 1849 року. На Черкащинi вiд маєтку Енгельгардта вцiлiла будiвля лiтньої дачi, примiщення, де працювали управитель i челядь, винний льох. Збереглися два дуби, яким приблизно по 600 i 800 рокiв.

Пiдготував: Володимир ЧОС
Джерело: "Прес-Центр"
Газета "Прес Центр" №10 (137) вiд 05.03.2008 р.




Copyright © 2002 by Boris Dibrova & Liza Mei.
Сайт управляется системой uCoz