Старе фото Максима Григоровича Красицького (1844-1810)
iз музею родини Красицьких
взято iз форуму мiста Олександрiвка

Максим осиротiв на шостому роцi життя: наймитував, пас череду в Зеленiй Дiбровi. Коли зачитали "волю" було йому тодi сiмнадцять. Одружився на бiднячцi Христинi Бегебi помандрував степами херсонськими. Так i опинився на територiї теперiшньої Кiровоградщини в селi Мошорино, батькiвщинi дружини.

Працював у панських економiях на Херсонщинi, зокрема й у селi Довгалiвка, що неподалiк вiд Знам'янки. Помiщиця Жабоклицька, дiзнавшись, що Максим - племiнник "того самого" Шевченка, вигнала його просто серед зими. Тодi вiн подався знову до села Мошориного, де й помер 1910 року.

Максим - батько 12 дiтей, скiльки ж дiтей було у його батькiв. Четверо iз його нащадкiв породили потужнi родовi гiлки.