Шевчук Василь Андрiйович
Матерiал з Вiкiпедiї - вiльної енциклопедiї
Шевчук Василь Андрiйович - український письменник.
Народився 30 квiтня 1932 року в селi Барашi Ємiльчинського району Житомирської областi в сiм'ї селянина. Помер у 1998 роцi.
Закiнчивши середню школу, 1950 року вступає на вiддiлення української мови й лiтератури фiлологiчного факультету Київського державного унiверситету iм. Т. Г. Шевченка. З 1955 року працював у редакцiї журналу "Пiонерiя", на кiностудiї iм. О.П. Довженка, в редакцiях газети "Лiтературна Україна" та "Романiв i повiстей" видавництва "Днiпро".
У 1951 роцi в "Альманасi молодих" надрукував першi лiричнi поезiї. Тодi ж у журналi "Барвiнок" - кiлька дитячих вiршiв, що започаткували збiрку "У трудi зростаємо", яка вийшла 1953 року. Згодом з'явились друком поетичнi книжки для дiтей "Гiлка яблунi" (1955), "Довгоногi косарi" (1959), "На зеленому роздоллi" (1968), науково-популярний нарис "Синочок сонця" (1960), повiсть "Горобиної ночi" (1960), збiрка оповiдань "Як Андрiйко бiди позбувся" (1965).
У 1958 роцi виходить у свiт збiрка лiрики В. Шевчука "Ходiмо весну зустрiчать!". Потiм повiстi "Зелений шум" (1963), <Вiтрила> (1964), "Трублять лебедi над Славутичем" (1967).
Етапною книгою для В. Шевчука став роман про Григорiя Сковороду "Предтеча", який з'явився першим виданням 1969 року пiд назвою "Григорiй Сковорода". Потiм було ще три видання, з них одне росiйською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацької громадськостi, й, можливо, це надихнуло автора на цiлу серiю iсторичних та iсторико-бiографiчних творiв. Так, вiн пише i 1972 року видає роман "Побратими, або Пригоди двох запорожцiв на суходолi, в морi та пiд водою". 1980 року виходить роман-дослiдження В. Шевчука "Велесич", в якому подано нову концепцiю прочитання перлини давньоруської лiтератури "Слово о полку Iгоревiм". Одночасно В. Шевчук робить вiршований переспiв пам'ятки, що 1982 року з'являється окремою книжкою i стає в ряд кращих поетичних iнтерпретацiй "Слова".
Iсторичну серiю продовжує i коротка трилогiя "Пiд вiчним небом" (1985), до якої входять психологiчнi i водночас документально вивiренi твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Гандi.
Пiсля сучасного роману "Злам" (1982), в якому висвiтлено зсередини, психологiчно, труди та днi творчої iнтелiгенцiї, В. Шевчук повертається до iсторичної теми i пише та видає дилогiю про Т.Г. Шевченка "Син волi" (1984) й "Tеpнoвий свiт" (1986). Власне, вона була почата ще двадцять рокiв тому повiстю про дитинство Кобзаря "Вiтрила" й продовжена у певнiй мiрi романом "Фенiкс" (1988). У цих творах розповiдається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка.
У дилогiї, що нинi має назву "Син волi", подiї подано через сприймання великого Кобзаря. Читаючи, ми нiби стаємо свiдками його не тiльки зовнiшнього, а й внутрiшнього, духовного життя. Цьому сприяє i побудова твору - асоцiативна, iз ретроспекцiями.
Ще 1982 року В. Шевчук опублiкував у журналi "Днiпро" драматичну поему "У затiнку бiля Хрещатика", а в "Лiтературнiй Українi" уривок iз драматичної поеми "Князь Кий". Цi та iншi поетичнi драми вийшли окремою книжкою "Русь первоцвiтна.
В. Шевчук - лауреат премiї iм. Андрiя Головка за 1986p.
Енциклопедiя українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубiйович. - Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.
Матерiал з сайту http://uk.wikipedia.org/wiki